Смирение
Инок59
Заповедь смирения трудна
И скорее даже не понятна,
Ведь неправоту признать друзья,
Нам гордыня не даёт сполна,
И обида вторит ей невнятно.
И порою с пеною у рта,
Суетливо мы раздоры множим.
Думая вот мысли подытожим,
И в душе наступит лепота,
Только вряд ли гордость мы стреножим.
Надо в себе бесов победить,
Что в уме роятся мыслей сводом,
Зависть, чванство, подлость хороводом,
Нам, увы, самим мешают жить,
Осаждая душу год за годом.
Заклинанья от коварных нет,
Кроме как терпенье и прощение,
Принеси их в жертву искуплению,
И узришь в конце тоннеля свет,
Обретя душевное смирение.
Помни, мы словами строим мир,
А слова названье бесов многих,
От того вокруг столько убогих,
Что сменили люди ориентир,
Потому так и живём в итоге.
Наш язык силён, красив, могуч,
С древних рун и вед берёт истоки,
Есть ещё для осознанья сроки,
Мы развеем хмарь зловещих туч,
Как и завещали нам пророки!!!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Век фарисейский - Людмила Солма *) Примечание:
Иллюстрацией - ЧУЖОЕ ФОТО - открытка из ИНЕРНЕТА
Авторства, к сожалению, пока не знаю...